Іван Боберський — батько нашого спорту

Ігор МЕЛЬНИК

14 серпня відзначаємо 140 років від дня народження голови україн­ського гімнас­тичного товариства «Сокіл», органі­затора першого україн­ського «Спорто­вого кружка гри ніжної пилки» (копаного м’яча, футболу) у Львові, члена Бойової управи Україн­ських Січових Стрільців (УСС) Івана Боберського. З цієї нагоди Львівська обласна рада проголосила на Львівщині 2013 рік — Роком Боберського.

Іван Боберський

Іван Боберський

Походив Іван Боберський з давнього шляхетського та священичого роду з Бойківщини. Його батько о. Микола Боберський (1844–1918) був священиком у карпатських та підгірських селах Доброгостів, Завадка, Стрільбичі, Черхава, Злоцьке, Ваньковичі. Саме у Доброгостові на Дрогобиччині народився в його родині син Іван.

Іван Боберський закінчив Самбір­ську гім­на­зію, студіював на філософ­ському факу­ль­теті Львів­сь­кого універ­ситету, про­дов­жив навчан­ня в авст­рій­ських універ­ситетах Відня та Ґраца, подорожував Швецією, Німеччиною, Чехією, де пізнавав справу тіловиховання (фізкультури) та спорту. Його кумирами стали «батько німецького спорту» Фрідріх Ян та засновник чеського «Сокола» Мирослав Тирш.

Повернувшись у 1900 р. до Львова, Боберський став професором німецької мови та класичної філології в українській Академічній гімназії. Також починає викладати руханку (фізкультуру) і брати активну участь в роботі товариства «Сокіл», заснованому у Львові в 1894 р. Василем Нагірним та Володимиром Лаврівським. Іван Боберський стає у 1901 р. заступником голови та керівником гуртка вчителів цього товариства, а у 1908–1914 рр. — його головою.

Під керівництвом І. Боберського Львівський «Сокіл» стає центральним Товариством «Сокіл-Батько», довкола якого гуртуються сотні сокільських гнізд-осередків в містах та селах Галичини. У 1914 р. їх налічувалося вже 974.

«Проф. Боберський був душею і пропагатором, в слові і в ділі, фізичного виховання української нації і його назвати б можна “батьком Боберським”, як це чехи свого Тирша, шведи Лінга, а німці по нині свого пробоєвика тілесного тужіння німецької молоді Фридриха Яна називають…

Проф. Боберський був теж ініціатором видання “українських марок” і віконних наліпок з галицьким гербом “Льва” в 1913 р., а в 1915 р. постарався, як член “Боєвої Управи” У.С.С., о почтові марки з емблємом У.С.С.

Проф. І.Боберський є рівночасно ідейним батьком “стрілецької ідеї” і головним організатором боєвого характеру “Українських Стрільців”, з яких в часі І світової війни вийшли перші кадри “Українських Січових Стрільців”. В той спосіб став проф. І.Боберський стрілецьким конкурентом коменданта польських “Strzeleckych drużyn” Йосифа Пілсудського, що орієнтувався політично на Австрію проти Росії — у противенстві до Романа Дмовського, лідера вшехполяків, що орієнтувався на Москву»,

– писав один із його гімназійних учнів Степан Шах (Шах С. Львів – місто моєї молодости. Цісарсько-Королівська Академічна Гімназія. – Мюнхен, 1956. – Ч. 3. – С. 83-85.).

Іван Боберський

Іван Боберський

Завдяки Боберському була придбана у Львові велика спортивна площа «Сокола-Батька», яка стала фактично національним стадіоном. Там проводилися не тільки спортивні змагання, але й різноманітні святкування, маніфестації та відзначення урочистих подій.

Знаходився цей стадіон «Український город» на місці колишнього велотреку (на розі перекритої тепер вул. Козельницької та Стрийської, там, де зараз станція дитячої залізниці «Сонячна»). Для викупу цієї території «Сокіл-Батько» видав 20 тисяч карток вартістю 5 корон, за які кожен бажаючий міг стати власником одного кв. метра цієї території.

Пам’ятний знак, встановлений у 2001 р. перед будівлею Державної податкової адміністрації на вул. Стрийській, 35, невірно інформує, що саме там у 1911–1939 рр. був спортивний майдан «Український город» громадсько-політичного і гімнастично-пожежного товариства «Сокіл-Батько». Але що вдієш — діячі СДПУ (о), які тоді керували податковою, прилаштовували  історію для своїх забаганок.

10 вересня 1911 р. на стадіоні «Сокола-Батька» проведено І Сокільський здвиг. А 28 червня 1914 року відбувся «Шевченківський здвиг» — грандіозна маніфестація січових та стрілецьких товариств Галичини: «Українського Січового Союзу», «Львівської повітової Січі» та «УСС ІІ»; «Сокола-Батька». Багатотисячна колона пройшла вулицями центру міста до стадіону., де відбувалися вправи січовиків та спортовців. Повідомлення про вбивство в Сараєві ерцгерцога Франца Фердинанда перервало проведення цього багатотисячного здвигу.

Величезний внесок здійснив Іван Боберський в розвиток нових на початку ХХ ст. в Галичині видів спорту: копаного м’яча (футболу), кошиківки (баскетболу), відбиванки (волейболу), сітківки (тенісу), гаківки (хокею). Він створював спортивні гуртки, клуби, писав і видавав правила гри і посібники, фактично творив галицьку спортивну термінологію.

Мешкав І. Боберський на вул. Мохнацького (тепер Драгоманова), 23. Ліворуч від входу до будинку встановлено скромну таблицю з написом: «В цьому будинку з 1900 до 1918 років жив і творив видатний український громадський, спортивний та військовий діяч, професор Боберський Іван Миколайович (14.08.1873–17.08.1947)».

Іван Боберський

Іван Боберський

В роки Світової війни Боберський був членом Бойової управи УСС,  Головної Української Ради. А у 1918–1919 рр. — референтом пропаганди у Державному секретаріаті (міністерстві) військових справ ЗУНР.

У 1920 р. уряд ЗУНР відправив І.Боберського своїм представником до США та Канади.

«З тіловихованням не зривав, ходив на канадийських сплетах (Snow-shoes), ходив на лещатах [лижах – І.М.], до яких канадийський сніг не дуже надається. Зв’язків з українським сокільством не зривав, агітував за збіркою грошей на купно спортивної площі, вів живу переписку з Львівськими “Соколами”, присилав датки на купно площі від себе, писав про “Пласт”, початки українського сокільства, подавав поради. Виїзджав в оселі наших емігрантів в Канаді, їздив з відчитами, написав історичні очерки з початків нашої еміграції в Канаду. Зібрав бібліотеку українських видань і документів в Канаді, хоча був службовцем англійської фірми. Канадийці-українці назвали цю бібліотеку іменем Боберського. Перед 1930 р. відвідав Український «Сокіл» у Львові. Про спорт і олімпійські ігри в 1936 р., коли то повернув в Югославію, писав в львівському часописі “Діло”»,

— згадував про свого вчителя діяч «Сокола-Батька» та українського .спорту Степан Гайдучок.

Останні роки хворий на сухоти Іван Боберський прожив на батьківщині своєї дружини Йосифіни в місті Тржіч у Словенії, де й помер 17 серпня 1947 року.

Як писала дослідниця українського спорту Оксана Вацеба: «Його життєвий шлях своєрідним чином фокусує усю бурхливу епоху кінця ХІХ – початку ХХ століття; і є своєрідним взірцем українського патріотизму, непідробної вірності національній ідеї, далекоглядної турботи про майбутнє, про молодь, про спорт; взірцем відповідальності, працелюбства, сили волі, шляхетності».


http://zbruc.eu/node/11419

Опубликовал: Дмитрий Адаменко | 17 февраля 2015
Рубрика: Биографии, Первая мировая война
Метки: ,

Последние опубликование статьи